У Кам’янці археологи «відкопали» вежу, яка понад 200 років була засипана землею

Археолог Павло Нечитайло розповідає, що вежу «відкопали» у червні. За його словами, ця споруда має квадратну форму і зображена на одному із найдавніших детальних планів Кам’янця – Подільського – плані Кіпріяна Томашевича. Згідно цього плану, знайдена вежа – це двоповерхова, кам’яна споруда.

Упродовж 27 років Кам’янець – Подільський був під вдалою Османської імперії, тому наступники, які складали план міста, вважали цю вежу турецькою. І вже саме як «турецька вежа» споруда згадується у планах 18 століття.

На початку того ж 18 століття у межах фундаменту вежі роблять гарматну майстерню. Ігор Старенький розповідає про людвисарню. Орієнтовний рік заснування гарматної майстерні – 1708-ий, але знайдено першу інформацію, що фіксує тут відлив гармат ще у 1713 році.

- Є також лист Анджея Гловера, в якому вказано, що в 1713 році у Кам’янці відлито 10  шестифутових гармат, - пояснює Ігор Старенький.

У планах 1713, 1735 та 1755 років споруда присутня, а вже план 1775 року показує, що людвисарня тут зруйнована.

Пізніше, вежа та частини укріплень, що стояли поруч з нею, були засипані. Це сталось при будівництві міського бульвару у 1830-х роках. Тоді,  губернатором міста був Федір Луб’яновський, тому й бульвар звався Луб’янівкою чи Любимівкою.

-Кам’янчанам відомі всі споруди, які є в місті, кожен камінчик. А тут ми маємо справу із нововідкритою вежею, яка вже більше 200 років була під землею, - розповідає Павло Нечитайло.

Пан Павло зізнається, що поки на цьому етапу археологічних робіт ще не видно слідів гарматної майстерні:

- Бачимо поки лише сліди руйнування цієї споруди і бачимо її другий поверх, який впав, внутрішні перестінки і сліди від пічки.

Павло Нечитайло показує нам цеглину, яка, насправді, є унікальним екземпляром будматеріалу ручної роботи, що притаманна кам’янецьким спорудам 17- 18 століття. Цегла-пальцівка схожа на звичайну, але на лицьовому боці має сліди від пальців для кращого щеплення.

Під час розкопок, під західною стіною вежі знайшли 2 мідних казанки, аналоги яких знаходяться у музеї Будапешту. Датуються вони теж кінцем 17  століття, себто вписується у турецький період існування вежі.

Археолог Ніколаєва Анна показує нам знайдені казанки. Більший діаметром 34 см, з виїмкою під кришку. А менший подібний до сковорідки зі слідами кріплення залізної ручки.

Павло Нечитайло розповідає, що вежа зберегла сліди від пожежі. Не виключено, що споруда зайнялася під час котроїсь зі спроб захоплення Кам’янця.  Археолог показує нам мур, в якому історики можуть прочитати 3 етапи перебудови.  А ще – отвір. Щоправда, зараз важко сказати, чи це була бійниця, чи двері, чи вікно.

На початку 18 століття, коли Кам’янець був «під Польщею», на цьому місті поляки будували батареї. Картографи того часу зображують на цьому місці батарею святого Яна, яка потім стала батареєю святого Міхала.  Можливо в той час міські мури біля вежі були підсипані  передматериковим грунтом з великим вмістом природної гальки, для облаштування артилерійських батарей. Товщина цієї підсипки біля 2-х метрів. Зараз ми звільняємо частину старовинного муру від цієї галькової засипки. Під нею виявлено культурний шар початку 17 століття і це дуже інтригує.

-Чим хороша археологія – поки не докопаєш, ти нічого не зрозумієш, - каже Павло Нечитайло. – Хто зна, можливо, коли археологи знімуть цей ґрунт, то відкриється нова, невідома досі сторінка з історії нашого міста.