Вікенд задешево. Як відпочити у Кам'янці-Подільському по-студентськи

світлина із сайту: http://tsn.ua/blogi/themes/tourism/vikend-zadeshevo-yak-vidpochiti-u-kam-yanci-podilskomu-po-studentski-797449.html

 У мене з'явилась ідея провести ревізію міст України з погляду звичайного студента. Місія подорожі елементарна: приїхати зі столиці в будь-яке місто в межах країни на вікенд та відпочити – витративши "на все про все" лише 500 гривень. Компанію мені погодилась скласти моя подруга, також студентка.

Першою "жертвою" ми обрали Кам'янець-Подільський. Оскільки найдешевший спосіб пересування – автостоп – точно не найбезпечніший в Україні для 21-річних дівчат, а зі знайомих ніхто в цьому напрямі машиною не їхав, то потяг виявився найкращим бюджетним другом студентів-мандрівників, тобто нас.

З Києва в напрямку Кам'янця-Подільського їздять за якимось своїм дивним графіком, незрозумілим простим людям. Але ми дійшли висновку, що з п'ятниці на суботу точно в Кам'янець-Подільський не дістанемось. Перший потяг на обрані вихідні їхав у суботу. З нашою вдачею, звичайно, ми сиділи далеко від вікна і розглядали одна одну та сусідів. Тому десь на середині дороги почали задумуватись про нагальну потребу у друзях з машиною чи рідних з машиною. Та кого-небудь, аби з машиною.

Приїхали опівночі: сонні і втомлені, адже за сім годин сидіння в потязі третього класу боліло все. Перше знайомство з містом відбулось на рівні"де таксі?" та"хочу спати". Що відразу потрапило в очі на вокзалі – кількість закладів, де можна побороти голод. Так от, в пізню годину ми знайшли аж одне кафе, яке, мабуть, і не заслуговує на таку почесну назву. Швидше, забігайлівка. А от з таксі проблем взагалі не було. В інтернеті безліч номерів, проте розцінки на рівні зі столичними.

Квартира чи хостел – вибір кожного. Якщо кімнату з двохмісним ліжком можна взяти за 180 грн, то одне койко-місце у хостелі – за 100. Висновок: подорожувати вдвох – вигідно.

Як типові студенти, перед поїздкою ми дослідили усі сайти з орендою квартир та кімнат, і знайшли один з найдешевших варіантів – кімнатку в сучасній частині міста. З хазяйкою домовились напередодні, тому ще заїжджаючи в місто, повідомили по телефону їй своє місцеперебування. Ця мила жіночка намагалась нам допомогти, як тільки могла: надсилала номери хорошого таксі, зранку пояснила, як швидше дібратись до центру міста, де краще пообідати і т.д. Навіть не пам'ятаю, скільки часу довелось їхати до нашого нового дому, адже під час зміни клімату (холодний вокзал – тепле таксі) мій організм відчув затишок і наполегливо вимагав сну.

За невелику суму ми отримали доволі велику кімнату, двоспальне ліжко і вид з вікна на сусідній двір (адже це був приватний сектор). Але що нам ще було потрібно, якщо вже о сьомій ранку ми попрощались з хазяйкою і пішли на пошуки громадського транспорту. Про це інформує ТСН.

Виспатись ми, звісно ж, не встигли, зате дуже хотіли їсти. Тож першою чергою відправились на пошуки місця, де нас нагодують. Звісно, задешево. Та виявилось, що у вихідні місцеві або сплять довго, або просто не снідають. Голодним і холодним, нам довелось жалісно просити офіціантку одного з кафе, аби вона просто впустила погрітись. А на вулиці вже восьма година ранку! Схоже, синяки під очима від недосипання, червоний ніс і сині руки від холоду свою місію виконали – нас пожаліли і впустили.

Зігрівшись і врешті поснідавши, можна було продовжувати подорож. Місто вражало своєю пустотою і тишею зранку, тому рятував навігатор з інтернетом – дякую, що ви є.

Під час мандрівки містом ми дослідили, що Кам'янець-Подільський поділений на дві частини. Старе Місто: порівняно невелика територія, яка колись омивалась водою. Нині вона оточена Смотрицьким каньйоном, який з одного боку підпирає могутня камінна стіна, а з іншого – стіни стародавніх мурів, побудованих для захисту від ворогів. Дістатись туди можна через декілька могутніх мостів.

Нові райони побудовані навколо старого і похвалитися нічим особливим не можуть. Там звичайні багатоповерхівки та все, що потрібно для комфорту сучасного кам'янчанина. Місто також вирізняється великою кількістю муралів та пам'ятників у вигляді оленя, з яким пов'язують заснування міста. Люди переповідають, що племінник князя Ольгерда під час полювання побачив оленя неймовірної краси. Той заговорив до нього людською мовою і показав місце для нового князівства, центром якого і став Кам'янець-Подільский.

Перше, що запало в душу – Лебедине озеро з парою білих та чорних лебедів перед мостом до Старого Міста. Алея закоханих, статуї янголяток, квіти, краєвиди привернули не лише мою увагу, тому за успішний кадр довелось поборотись з іншими туристами та весільними фотографами, які намагалися зробити так, аби на фото "наречена на долоні" молода була не з десятком туристів.

 Аби зрозуміти, що інтернет не всесильний і потрібен екскурсовод, вистачило десяти хвилин блукання вулицями. Послуга ця порівняно недорога: з людини 120 грн, а триває поїздка близько години. Про це повідомляє ТСН.

Мила дівчина розповіла цікаві факти, а не просто закидала датами, які в голові звичайного туриста замінюються шумом зламаного радіоприймача. Як представників студентства, нас з подружкою вразила історія про навчальний заклад, в якому не мали щоденників, а оцінки публікувались у місцевій газеті. Жорстокі часи…Маленькі вулички і бруківка, схили і горбики викликали захоплення, романтичний настрій та болісні відчуття від поїздки на автомобілі з твердими сидіннями.

Велика кількість церков та храмів, православних та католицьких, привертали увагу блиском оздоблень та недільним дзвоном. Але ніщо так не зачаровувало, як Кам'янець-Подільська фортеця. Якщо вдень вона виглядає велично, захоплює своїми масштабами, то вночі схожа на "Діснейленд", адже кольорове підсвічування не може не викликати посмішки та не увімкнути дитячу уяву.

У цій споруді можна заблукати і не засмутитись, адже з будь-якого віконця відкривається неймовірний пейзаж. Тут і одиночна камера Кармелюка, і Боргова яма, і гончарня. До уваги дівчат, у гончарні гарні хлопці проводять майстер класи і допомагають виліпити ваш кухлик, чашку чи хоч щось схоже на вищеназване.

Самі кам'янчани – дуже добрі. Нам розповідали цікаві історії, допомагали знайти необхідну адресу, відповідали на всі наші дивні питання. Та знання місцевими свого міста – це вже зовсім інша історія. Причому дуже коротка: люди взагалі не знають, що навколо них вибудувано. Як на мене, це дивно, коли люди не знають, що за вежа стоїть майже у їхньому ж дворі – такий випадок справді з нами трапився у Кам'янці-Подільському.

 Неприємне здивування було лише одне: ставлення місцевої влади до пам'яток архітектури. Більшість із них у жахливому стані. Звичайно, реконструкція справа недешева, але хоч обгородити від лиходіїв можна, то не так багато коштує.

Старе Місто – компактне і зручне: є де відпочити та поїсти. Щодо цін, то все залежить від місця розташування. Наприклад, ціна на чай коливається від 14 до 20 грн, картопля по-селянськи коштує 25-40 грн, рис з овочами – 35-50 грн. Хочу виокремити кафе "Під брамою", що розташоване в сторожовій вежі міських воріт, – затишне, атмосферне, бюджетне.

 На квитки ми витратили менше двохсот гривень кожна, адже економія для студентів– їхнє все. Хоч могли і ще менше віддати, якби до середини жовтня двом магістрам нарешті видали студентські квитки. Поїздка назад здалась швидшою, адже втомленими нам будо однаково як і де заснути, до того ж останні парти університетських аудиторій довели, що і сидячи можна виспатись.

Загалом на поїздку ми витратили більше, ніж 500 грн - через витрати на квитки змогли влкастися лише 654 грн. Тим не менш, і це непоганий результат, адже звичайна стипендія складає близько 800 грн. Отже, Кам'янець-Подільський студентську ревізію пройшов: економна подорож до нього можлива, а місто не може не захопити своїми пейзажами та архітектурою.

 Витрати на поїздку до Кам'янця-Подільського на одного:

 Квитки –182 грн;

Транспорт – 6 грн;

Таксі – 50 грн;

Кімната на двох – по 90 грн;

Кава у кафе поблизу вокзалу – 9 грн;

Чай поблизу мерії – 14 грн;

Чай поблизу ратуші – 20 грн;

 Обід – 55 грн;

Вечеря – 63 грн;

Екскурсія – 120 грн;

Квиток у Кам'янець-Подільську фортецю – 25 грн;

Магнітик на пам'ять – 20 грн;

 Разом – 654 грн.

За матеріалом на веб-сайті ТСН.