У повітрі витає вуаль нудьги. Вона повільно опускається на ваші очі, долоні та душу… Всередині нутра народжується … те, що зветься порожнечею. Ви хутко вмикаєте будь-який гаджет зв’язаний тенетами Інтернету. Вбиваєте в пошуковик «фільми…» і думаєте, що не важливо, яку саме стрічку оберете. Головне щоб «подивитися щось цікавеньке». Впізнаєте себе? Ніколи не замислювалися чому в той чи інший момент дивитеся жах, фантастику чи трилер? В цьому блозі можете дізнатися навіщо люди дивляться кінофільми, і чому у нас з’являються улюбленці серед різнобарв’я картин світового кіно. Ну тоді починаємо роздумувати…
Існує стереотип, що бойовики - це суто чоловічі фільми. Щоб дізнатися чи це так, у соціальних мережах було створено опитування.
На час написання матеріалу в ньому взяло участь 16 жінок та 3 чоловіки. Серед представниць тендітної статі 8 деколи переглядають бойовики, 7 взагалі ніколи не дивляться і тільки одна полюбляє цей кіно-жанр. Три чоловічих голоси рівномірно розділилися по одному на кожен із варіантів (тобто «так, дивлюся», «ні, не полюбляю» і «деколи переглядаю»). На жаль, чи на щастя фанатів цього кіно серед користувачів соціальних мереж не трапилося. Зважаючи на результати опитування вже не можна стверджувати, що бойовики – це фільми, які призначаються тільки для чоловіків. Чимало представниць слабкої статі теж надають перевагу екшену та сутичкам.
Створює ілюзію руху
Бойовики ловлять свого глядача на кілька вудочок. Першу вони спрямовують у озеро активності. Бойовик – це завжди швидкий розвиток подій, картини змінюються у певному ритмі, який відбивається на музичному супроводі. Попри те, що глядач сидить непорушно, його свідомість в мчить на шикарній машині разом з головним героєм та завмирає під час стрибка через перешкоду. Нудьга з’являється від бездіяльності, а бойовики чудові сурогати, які дають нам відчуття руху.
Розділяє на хороших поганців та злих добряків
Друга вудочка – харизматичний, сильний, вольовий і обов’язково з гарним тілом головний герой. Перші три характеристики чіпляють чоловіків, які часто намагаються під час перегляду асоціювати себе саме з такими персонажами. Паралелі які утворюються між глядачем та героєм під час стрічки дають чоловікові відчуття реалізованості, а ось після титрів декого полишають у стані спустошеності. Останній ж пункт стосується жіночого контингенту, який зачасту клює саме на красиву зовнішність головного героя. Обриси тіла пробуджують первинні інстинкти жінки, потяг до захисту та продовження роду. З цього моменту випливає третя вудочка – барвиста картинка, а саме різкі переходи. Бойовик грає на контрастах світла і тіней. Це дозволяє глядачу провести невидиму лінію, яка розділяє добро та зло. Деколи той пунктир є розмитим, що досить правильно, бо в світі не існує абсолютного зла чи добра. А інколи лінійка надто категорично вказує на колючки поганців чи німби праведників.
Дає очищення чи наповнює негативом?
Четверта вудочка – насильство. І враз з’являються криві тріщини в задумці будь-якого бойовика. Хороший хлопець все робить правильно, так? Отже, він не застосовує силових методів для вирішення проблем? (Погоджуюся, що є стрічки коли насильство мотивоване і вимушене, проте цей факт не виключає того, що воно було продемонстроване). Вплив насильства на свідомість аудиторії двоякий, з одного боку бійка дає змогу глядачеві звільнитися від негативної енергії (якщо хочете почитайте про досліди розумного дядечка С. Фешбаха), а з іншого – накопичити це й же негатив. Навіть, якщо ви під час перегляду бійки переживаєте катарсис, це не виключає того, що ви бачите прояв агресії. Такі «веселі» картинки відкладаються у вашій підсвідомості. Хто зна, якщо настане чорна смуга чи перенапруга нервової системи, чи ваш мозок не дасть «збій»? У найгіршому випадку такий розлад може проявитися у двох формах: неконтрольованих агресивних зривах чи у синдромі надбайдужості.
Дивись, а мізки можна не вмикати
П’ята вудка – клішовані сюжети. Головний герой вляпується по самі вуха і вирішує всі проблеми у погонях, перестрілках, бійках... Це дозволяє нашому мозку абсолютно відімкнутися. Мізкам не доводиться обробляти нову інформацію про зміст кінострічки, бо в базі даних між звивинами вже записано тисячі таких самих сюжетів. Тоді що йому залишається робити? Заповнювати готовий шаблон деталями, а це – звуки та картинка. Тобто свідомість отримує мінімум інформації, глядач не розвиває навичку мислення, бо перебуває у «сплячому режимі».
Підсумуємо?
Чоловіки та жінки обирають бойовики, щоб відчути себе всесильним чи захищеними, торкнутися активних флюїдів життя (яких в реальності може і не бути) та, не напружуючи звивин, отримати бажані емоції. Не агітую, щоб всі відразу припинили чи почали дивитися бойовики. Не кажу що це абсолютне зло чи добро. У житті всього має бути в міру. Не варто цілими днями засідати за переглядом подібних стрічок. Споживайте кіно дозовано, і тоді коли дійсно мозкова «плата» потребує екшену. Проте, ви маєте розуміти, що час спливає, і (як би це не звучало банально) варто використовувати кожну хвилину з користю. Години проведені за бойовиком можуть бути цінними. Головне перед тим як тиснути на пуск запитайте у себе: чому я хочу подивитися бойовик? Чи є на це час? А чи потрібно? Виходячи з кінотеатру, подумайте, що вас зачепило? Чому той чи інший момент роздратував/захопив? Які емоції ви переживали і про що вони свідчать?
Кіно корисне тоді, коли воно осмислене. Помітили ще якісь вудочки на які нас чіпляють бойовики, розкажіть про них в коментарях.
У Серії 2 читайте про те, чому сучасний кінематограф захопився продукуванням фантастики.
