У скронях гупає таємничий звук нагнітання. Кісточки біліють від надмірного стискання та нестачі крові. За скрипучими дверима тебе чекає … жах, фільм жахів. Прозвучало, неначе невдало сплагіачена фраза Джеймса Бонда. Але, думаю ви не будете заперечувати, що сучасний глядач має у власному списку «що подивитися» грунтовну підбірку жахливчиків. Тож чим моторошні стрічки спокушають аудиторію?
Адреналін
Погодьтеся відчуття пульсації у вухах. Бухкання крові по артеріях та венах. Всі можливі реакції вашого тіла на побачене заворожують. Чим корисний адреналін? Активізує такі ресурси вашого організму про які ви й подумати не могли. Зір, слух, нюх загострюються, неначе щойно підтесаний олівець. А разом з ними прокидається дике відчуття голоду. Тому під час перегляду жахливчиків аудиторія смачно наминає попкорн, і не тільки. Їжа для глядача, в ту мить, сприймається як найлегший шлях убезпечити себе, захистити від зовнішніх подразників. Тому фільми жахів приносять копійочку не лише виробникам таких стрічок, а й буфетам, у межах кінотеатру та поза ними. Заради цього нестримного відчуття адреналіновості та незахищеної безпеки люди їдуть на сеанси старшилок.
Катарсис
Вигляд екранного жаха вивільнює людський страх перед внутрішніми монстрами. В момент коли мумія знімає затхлі бинтові пов’язки та видихає столітнє повітря тобі в обличчя, з нутра вириваються ті емоції які ти довго не міг висловити. Сльози, крик, перехоплений подих – все це, і більше, дозволяє звільнитися від накопиченого негативу. Процес схожий на піч, яка наповнюється по вінця їдким димом. Коли відкрити дверцята та ядюча димка зникає у віконних щілинах та у тріщинах між плінтусом й рипкою підлогою.
Звичайно, про якусь інформативність в межах «лякаливої» стрічки не може йтись. Хоча жахи могли б стати чудовою навчальною базою. На фоні переляку нові дані краще запам’ятовуються, ніж на звичайних лекціях. Але жахливчик не буде собою, якщо не будуватиметься за стандартним сценарієм: ідилія – нові знайомства – містичні здогадки – підтвердження думок – смерть, фізичне або моральне каліцтво. Жах дивляться не заради змісту, а скоріш задля яскравих образів.
Тонусом чи тягарцем?
Жахи як звільняють від негативу, так і наповнюють ним. Сцени з агресією міцно закарбовуються під кіркою кожного глядача. А якщо у вас нестабільний психічний стан… краще утримуватися від перегляду подібних фільмів. Фішка жаху – яскравий центральний персонаж з символом чи предметом зовнішності, що добре запам’ятовується. Згадайте маску з серіалу «Крик». Якщо таку побачиш десь ввечері під світлом вуличного ліхтаря – будеш тікати далі ніж очі бачили і ноги вели.
У кожного глядача є своя «карта страхів», на якій є чітко створена ієрархія, залежно від того що більше лякає клоун в масці чи гігантське морозиво. Що це дає людям? Страх може викликати дві реакції – оціпеніння та активну дію. Якщо вас страх мотивує це дуже добре, жахи в цьому випадку стануть своєрідним рогом достатку, який допоможе рухатися по кар’єрній чи життєвій драбині. Якщо страх сковує, тоді краще не бути мазахістом і зменшити кількість переглянутих стрічок з моторошним контентом.
.jpg)
Спускає з Олімпу
Ви часто переглядаючи жах кажете: «ну не відчиняй ті двері, там ж маніяк»? А ця недалека героїня чи герой, звичайно ж роблять навпаки. В той момент ви думаєте, «як можна бути таким нелогічним»? І це правда, бо в моторошній картині все завжди закінчується не на веселковому моменті. Давайте додумаємо чого ж екранні герої так чинять. Ви, в момент перегляду, знаєте що дивитеся фільм, а вони за екраном, по-суті живуть звичайним життям. Там люди – це істоти абсолютно нелогічні з дивними проявами гіперцікавості. Таким чином, жах вам показує, що може статися в найгіршому випадку надмірного інтересу до чогось.
Моторошна стрічка опускає глядача з небес на землю і каже «ей чувак, фіолетові поні та їстівні єдинороги в реальності не водяться». Чому у моторошній картині завжди негативна кінцівка? Зустрічне питання, а як закінчується життя кожної людини? Смертю. В кращому випадку в колі сім'ї та хоч з якимось слідом на землі. В гіршому (і найбільш земному) на самоті з багажем сумнівних заслуг (наприклад, 6000 рівень в «Піратиках»). Жахи готують до реальності, в якій (ви не повірите!) існують всі, а ось справді там живе дуже малий відсоток людей.
Підсумуємо?
Жахливчик дає глядачеві можливість очиститися від негативу, набратися мотивації/атимотивації та змушує зняти лавровий вінок, й спуститися з Олімпу до реального життя. У кого виникає підозра на власну схильніть до нестабільних маніакально-депресивно-вбивчих проявів психічного стану, тому варто уникати або зменшити кількість переглядів подібних стрічок. Звичайно, дивитися чи не дивитися жах – це вибір кожного. (Прозвучало як невдала реклама політичної партії, тому попереднє речення варто читати без політичного підтексту). І коли ви щось обираєте повинні замислюватися над потрібністю/непотрібністю такого фільму та наслідками споглядання. Думайте про свою можливу реакцію заздалегідь. І за традицією після перегляду фільму влаштуйте собі та власним тарганам мозковий штурм. Запитайте їх і себе чим корисним/антикорисним був жахливчик та які емоції/страхи/бажання він викликав.
Діліться думками, враженнями, критикою чи підтримкою жахів. Наступного разу поговоримо про драми.
