Про акварель, мистецтво та ідеї - персональна виставка Тетяни Павлик

Про акварель, мистецтво та ідеї - персональна виставка Тетяни Павлик
Фото Петра Ігнатьєва
  • У картинній галереї розпочалася персональна виставка колишньої учениці дитячої художньої школи Кам’янця-Подільського Тетяни Павлик

11 грудня до галереї мистецтв завітали професіонали художньої справи та їх учні. Усіх об’єднала персональна виставка Івано-Франківської художниці Тетяни Павлик, яка навчалася у Кам’янець-Подільській художній школі.

Натовп, не поміщається у виставковій залі музею, де відбувається відкриття. Разом із привітаннями, лунає легка, а згодом драйвова акустична музика учнів музичної школи імені Фадея Ганіцького.

Промова Тетяни Павлик:

«Я не очікувала на такі зворушливі виступи. Вони мене торкнули до глибини душі! За своє життя я зробила 20 виставок, вистраждала не лише кожну картину, а й  виставку. Не оминула ця участь і «Криницю для спраглих», ще за місяць, я ретельно обдумувала на котру годину проводити захід і як повісити роботи, адже експозиція не терпить недосконалостей.

У житті — я перфекціоніст, за це, мене ледве терплять колеги-художники спілки. Роботи масштабні, можливо, їм не вистачає місця, але я вперше в житті повісила роботу над аркою, - художниця показує рукою на роботу.

Я ще ніколи так не хвилювалася як їхала до Кам’янця із виставкою, адже Кам’янець не просто друге місто, а моє друге РІДНЕ місто! Дякуючи художній школі і моєму вчителю Олександру Бринзею – я, тут, народилася як художник. Ніхто і ніщо не дало мені таких знань як цей заклад!

Я закохалася в акварель і мистецтво дякуючи Сан-Саничу ( учителю художньої школи), він не просто вчив техніки, а й наглядно демонстрував, чому акварель — одна з найскладніших технік художнього мистецтва. З дитинства, Олександр формував у нас смак – не просто писати гарні роботи, а виконати їх зі смаком, вишукано і стильно. Схиляю перед вами голову, усе життя пам’ятала і буду пам’ятати звідки коріння мого мистецького шляху.

Для мене це зворушлива подія, когось не бачила 20-30 років, деяких, навіть, і не впізнала! Наразі, намагаюся приїздити сюди кожен другий рік. Я дякую усім, хто сюди прийшов і друзям, які допомогли у організації – це краща виставка, що була у моєму житті!»

Після закінчення офіційної частини, журналісти «20 хвилин» опитали учителів і гостей персональної виставки. Кожен був у захваті і натхненні від побачених робіт.

Викладачка дитячої художньої школи, Катерина Дегтяр:

«Для мене, ще до цього часу, Тетяна Павлик – це Тетяночка Шумелда тому, що я її пам’ятаю відтоді, відколи почала працювати у дитячій художній школі, у 1980 році. Сан-Санич, її викладач, він усіма своїми учнями пишається, а Таньою – він пишається надзвичайно. Вона не просто талановита, а ще з дитинства занурена у мистецтво. Одразу було видно, що Тетяна – художник. Звичайно, зараз, її бачити у нашому місті така величезна втіха і радість.

Я радію за неї, радію, що вона стала заслуженим художником України. Роботи Тані такі глибокі, немає значення, чим вони написані, головне – вони бездонні, величні, неймовірні і за змістом величаві. Теми, які її хвилюють, безкінечні — загальнолюдські. Простежується велика любов до життя, до людини.

Насамперед, я бажаю їй величезних і довгих-довгих років, успіхів у всьому, щастя, адже це наша, наша рідна дитина!»

Мистецтвознавиця, Інна Березіна:

«Ця виставка цінна тим, що це виставка акварельного живопису – однієї із найскладніших технік, її не можна перемалювати, замалювати, не дає тих можливостей, які дає олійний живопис. У Тетяни дуже жіноча акварель тому, що вона розпливається, розтікається. Художниця малює на спеціально підготовленому папері, тобто, працює з фактурами. Акварель грає по-різному, тут вона працює як ніжна, тут як жорстка, тут схожа на пастель.

Важливо відмітити, що Тетяна шукає різні можливості для втілення творчості, як скульптор чи архітектор, які змушують камінь звучати, як пластилін, а вона змушує акварель звучати по-різному. Усе одно, важливіше не те, якими засобами вона це робить, а те, яку ідею вона доносить – духовність, любов, переживання. Тетяна Павлик ілюструє поезію, українську прозу, тобто кожен твір – це закінчена композиція зі своєю ідеєю.

Майстер пропускає через себе практично все – перемучується, хвилюється і потім видає тому, що художник переживає свою роботу. По роботах Тетяни видно, що вона переживає творчий стрес – вони відверті, щирі, чисті і безумовно талановиті.»

Директорка дитячої художньої школи, Олена Савчук:

«Тетяна Павлик – випускниця нашої школи, я її пам’ятаю ще з тих малих років, коли вона вчилася – була старшою ученицею, а ми ще були малими. Власне ось це її натхнення, її працелюбність нас надихала, а сама Тетяна була для нас прикладом для наслідування.

Коли була на колективних виставках у Львові, чи Києві завжди впізнавала її роботи. У кожному творі видно її почерк, вона передає філософську глибину. Видно, що художниця кожну роботу пережила. Кожен повинен побути з її роботою наодинці, я у цьому впевнена.»  

Колишній учень школи, Яків Шреєр:

«Я також навчався у Кам’янець-Подільській дитячій художній школі, наразі працюю у костелі. Коли я побачив афішу, мене вразила картина «Криниця для спраглих» - дуже цікава робота! Мені дуже сподобалися картини і сама художниця, яка цікаво розповідає і вбрана у старинний наряд. На такі виставки обов’язково потрібно ходити. Той, хто не відвідує такі заходи – багато втрачає.»

Художник, Аркадій Данилюк:

«Це не акварелі – це серйозні думки, які можуть наснитися людині. Ось ці всі роботи потребують душі. На них потрібно дивитися не як на «акварель-аквареллю», а наче оком божої матері – внутрішнім взором.

Роботи вражають! Вони штовхають на роздуми, а скупа гамма кольорів дає набагато більше, ніж яскрава блискуча палітра. Насамперед, хочу побажати Тетяні, щоб вона залишалася такою як вона є, а її душа була така ж емпатична і чуттєва.»

І на кінець, ми вирішили запитати і саму ж художницю:

«Як на мене, митець має передавати у своїх роботах все крізь власну призму світосприйняття. Не просто копіювати, чи просто фотографувати, а пропускати усе через себе, щоб вийшов мистецький твір. Можна глиною і пальцем зробити шедевр, без дорогих інструментів і матеріалів.

Акварель – водяна фарба, а папір – не зовсім серйозний матеріал, а ось полотно і масло – саме те, впевнені більшість художників. Хоча багато говорять, що досвідчений художник повинен писати тільки на французькому папері такими ж фарбами, не жаліти ні на що, а я за мінімальні витрати.

Не тому на шпалерах малюю, що не маю за, що папір купити,- сміється художниця. Ще з часів художньої школи експериментую із матеріалами. Обгортковий матеріал, крейдований папір із аквареллю – цікаве поєднання, мнятий папір дає цікаву текстуру.

Почала я мняти папір, коли одного разу пішла малювати з натури, тоді у мене не вийшла робота, але був дуже красивий сюжет. На емоціях я зжала папір, хоча я цього ніколи не робила, і тут помітила, що у папці більше не залишилося листків. Довелося йти на крайні заходи, адже хотілося конче намалювати. Я взяла цей мнятий папір, знайшла пляшку у кущах, і розправила нею роботу. Вийшли чудові ефекти, з того часу – це один із моїх улюблених прийомів.

Які ваші улюблені роботи на цій виставці?

Знакові роботи для мене – «Криниця для спраглих», «Єдиносущна та нероздільна», «Сльоза скорботна».»

Щоб переглянути виставку художниці – завітайте до галереї мистецтв, що розташована у старому місті.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
keyboard_arrow_up