Від головного юриста до тату-майстра: вражаюча історія кам'янчанина

Ось уже як два роки тату-студія «Чорний Лебідь» є однією з найупізнаваніших у місті. Роботи її власника В’ячеслава Лебедя користуються популярністю і покривають тіло шанувальників тату.

Журналісти "20 хвилин" вирішили дізнатися історію одного з кращих тату-майстрів Кам'янця-Подільського.

Ким ви працювали до того як стали тату-майстром?

Я майже 20 років працював юристом і обіймав керівні посади. Коли мені стукнуло 40, я замислився чи все правильно роблю. Наче все є, але чогось не вистачає…

Усе своє життя я був творчою особистістю. З дитинства малюю і навчався в художній школі. Після закінчення спробував реалізувати себе в музиці. До армії я грав в музичному гурті «Антропософія».

Коли повернувся з армії додому, грав в рок гурті «Кам’яний Край» і багато гастролював по Україні.

Минув час, друзі влаштувалися на роботу і завели родини. Тоді я пішов на навчання і здобув дві академічні освіти – економічну та юридичну.

Щодо кар’єри, я 10 років працював керівником юридичного відділу «ПриватБанку», кар’єру закінчував в «Новій Будові» заступником з безпеки та юридичної підтримки.

Бувало, що на нарадах в банку всі щось нотували, а я чортиків малював у записничку. Керуючий тоді до цього звик.

Так от склалося, що в 40 років життя заграло новими фарбами. Як після музичної кар’єри - різко змінилася стрижка, одягнув костюм, заправив краватку і став «клерком банківським». І прийшло бажання кардинально все змінити. Здається, вдалося.

Що вам не подобалося в попередній сфері роботи?

Юриспруденція не виправдала моїх надій. Після завершення академії, мав рожеві окуляри, в яких робота сприймалась як боротьба зі злом. З часом це відчуття зникло. Настали будні, закінчилося все цікаве та зник інтерес.

Не в образу колегам, але закон в Україні не діє.

Як почався ваш творчий шлях?

Якось мій друг попросив мене намалювати йому тату. Відтоді понеслось, з 2014 року почав пробувати себе в цій сфері. Спочатку це було хобі. Щовечора після роботи я приходив в студію і тут відпочивав. Поступово хобі перетворилося на основне місце роботи. Тепер я з юриспруденцією зав’язав і з 2017 року професійно займаюсь тату.

З якими перешкодами ви зіштовхнулися?

Я потяг. Якщо я бачу мету - я здолаю все, що стоятиме у мене на шляху.

Юриспруденція дала гарну матеріальну базу, тому я зміг одразу дозволити собі необхідний мінімум. Домовився з харківським майстром про навчання і здобув основи мистецтва татуювання за кілька місяців.

Хотілося ще б зазначити про приміщення студії. Спочатку воно мало стати подарунком для моєї дружини. Ми планували тут зробити аптеку. Проте тоді були часи люстрації – не найкращий час для старту бізнесу. Тут я зробив творчу майстерню.

Повертаючись до теми, перешкодою стали очікування. Я прийшов у цю сферу з рожевими мріями, адже ми всі тату-майстри є друзями-колегами. Але інші майстри зустріли мене прохолодно.

Не було до кого звернутися, поцікавитися й, навіть, поговорити й виник так званий «вакуум». Це стосується нашого міста. Потім я почав їздити на конвенції, майстер-класи та вже там почав спілкуватися з іншими.

Відтоді з’явилися друзі з інших міст, а серед місцевих майстрів спілкуюсь з  «Ніколас Тату». Можливо, колеги в Кам’янці сприймають мене як конкурента. Хоча я не позиціоную себе як такого.

Загалом, конкуренція – класна штука, яка завжди штовхає до розвитку.

А що за малюнки розклеєні в студії?

На одній стіні є малюнки моїх дітей, на іншій - мої. Тут дуже багато подарунків від моїх друзів та учнів. Майже все, що прикрашає стіни - подароване.

Маєте час, щоб малювати у своє задоволення?

Я, зараз, маю так багато роботи, що не маю на це часу. Люблю готувати ескізи для клієнтів, так я відпочиваю. Але часу щоб сісти та помалювати у своє задоволення не маю.

А як щодо ваших учнів. Як вам прийшла ідея створити цикл курсів?

На мою думку, в Кам’янці-Подільському слабко розвинута тату культура. Курсами я захотів це виправити. Виховати гідних співрозмовників, яких на початку мені так не вистачало.

Наразі в мене з десяток випускників. Серед них були й мешканці інших міст. Хтось з них вже успішно працює, хтось не дуже. Наприклад, в Борщеві нещодавно моя учениця відкрила свою студію. Радий, що у неї все виходить.

Яка вартість відкриття власної студії?

Багато. Чесно кажучи, я вже перестав рахувати. До облаштування тут були голі стіни. Якщо брати з тієї точки зору, з якої я працюю, то власна тату-студія - це дороге задоволення.

У роботі використовую найкращі та найякісніші матеріали. Єдине, що китайське це ковпачки під фарбу. Її я замовляю в штатах і Німеччині.

З якими побажаннями до вас найчастіше приходять клієнти?

Найчастіше люди звертаються з малюночками та кажуть: «Я хочу це». Якщо мені вдається переконати людину, що тату це індивідуальне мистецтво. Тоді ми з клієнтом розробляємо унікальний ескіз.

90% клієнтів таки хочуть тату з малюнку. За банальні ідеї не берусь, такі як знак безкінечності чи китайські ієрогліфи. Щодо класики, тварин, квітів та черепів намагаюсь додати щось своє і дати їм нове життя.

Чи робили ви особливі тату, наприклад до весілля чи дня народження?

Найяскравіший спогад серед таких – парне тату на весілля. Я зробив клієнтам, замість весільних обручок, лева та левицю. Також пригадую, коли до мене звернувся чоловік і я йому на нозі набив зображення дружини. У них життя не склалося, вона йому зрадила. Тому на другу ногу він попросив віршований текст про неї.

Траплялися у вашій практиці курйозні випадки під час сеансів?

Смішні ситуації намагаюся сам створювати. Зненацька налякати, або сказати: «Аааа боже, що я наробив», тоді клієнти обертаються з круглими очима. Є клієнти, які втрачали свідомість від страху. У кожного індивідуальна реакція на цей процес.

У яких техніках ви любите працювати?

Акварель, реалізм, графіка та кольорове тату.

Друзі, а що ви думаєте про кардинальні зміни у житті? Зважились б на таке? Напишіть у коментарях.