Idamaria – незабутній образ «Бруківки». Інтерв'ю з переможцем конкурсу косплеїв у Кам'янці

  • У Кам’янці-Подільському завершився другий міжнародний фестиваль «Бруківка».
  • Родзинкою триденної події став конкурс косплеїів.
  • Журналісти «20 хвилин» поспілкувалися з переможницею заходу Анною Целуйко.
Idamaria – незабутній образ «Бруківки». Інтерв'ю з переможцем конкурсу косплеїв у Кам'янці
Ідамарія – героїня японської манги «Диявол-захисник», саме її косплей створила Анна. Під час виступу дівчина показала момент із коміксу, коли в руку її героїні вселяється демон.

Переможницю цьогорічного конкурсу косплеїв від міжнародного кінофестивалю «Бруківка» звуть Анна Целуйка. Проте дівчина зізнається, що звичніше їй, коли її називають мережевим ніком "Pixie" (Піксі). Адже у світі косплеєрів, у якому вона з 14-ти років, до один одного частіше звертаються за псевдонімом. Народилася і виросла Анна в Алчевську. Навчалася спочатку в Ялті, а в 2014 р перевелася до Львівської академії мистецтв, щоб закінчити навчання. За освітою – графічний дизайнер, але душа лежить до ляльок, тому основна робота дівчини – рукоділля.

У матеріалі використані фото Анни Целуйко у різноманітних образах

Про творчий шлях до мистецтва косплею і перший фестиваль

Ще з підліткового віку мені дуже подобалася японська анімація, манга (автор – японські "комікси"). Мені було близько 14 років, і я вперше почала малювати персонажів в стилі аніме. Свої роботи я викладала в соціальній мережі, там же спілкувалася з однодумцями. Саме так я познайомилася зі своєю найкращою подругою Bellry. Аніме зблизило нас, що ми вирішили вступили до одного університету у Ялті. На першому курсі у нас з'явилася стипендія, і подруга запропонувала поїхати на фестиваль японської культури й анімації у Дніпро. Цей фестиваль "Tanabata" проходив за містом на туристичній базі в 2010 році. Літо, далеко від галасливого міста, нам по 17-18 і ми в оточенні людей, які з нами на одній хвилі. Тоді ми ще не знали, наскільки ж "підсядемо" на цю фестивальну "голку", хотіли просто подивитися і круто провести час.

Їхали без косплею у звичайному одязі. Усюди ходять люди в костюмах твоїх улюблених персонажів, грає знайома японська музика. Увечері був приголомшливий концерт живої музики, на десерт – фаєршоу і запуск ліхтариків у нічне небо. Захват від першого фестивалю був надзвичайно сильним. На наступний такий захід (Дніпровська "Akihabara") я вже їхала у костюмі. Це був персонаж з аніме "K-on!" Ritsu – мила школярка, яка грає в групі на ударних разом з її шкільними подругами. Тоді зі мною зв'язалися дівчата, з якими ми познайомилися через мережу після Танабата, і вони запропонували зробити разом груповий косплей.

Про перший костюм і дефіле

Шлях до першого костюму був тернистим і складним. Тоді я й гадки не мала про те, звідки беруться перуки, яка тканина мені потрібна для задуманого образу, що таке кольорові лінзи, як вибрати музику і красиво виступити. До речі, виступили ми тоді не найкраще. Через відстань не було можливості репетирувати, а тому дефіле вийшло незграбним. До того ж, вже на шляху до Дніпра, я зрозуміла, що залишила вдома свої туфлі, довелося шукати хоч якісь. Ми знайшли, але взуття було на кілька розмірів більше потрібного, тому я кілька разів мало не вилетіла з них під час виступу.

Коли ти опиняєшся в костюмі, то починаєш бачити зовсім іншу сторону фестивалів. Розумієш, як створюється образ, через що проходить людина, коли готується вийти на сцену, а потім як вона викладається на повну, лише для того, щоб всі навколо повірили, що вона і є тим самим персонажем. Я отримала безцінний досвід, зрозуміла, що слід виправити. Тієї ж осені, я вже їхала в костюмі іншого персонажа на свій третій фестиваль (Дніпропетровський "Yorokonde") в гарній довгій перуці, костюмі та взутті, що підходить за розміром, у величезних лінзах на очах. Дефіле я тоді так само не репетирувала, воно було дивним, але в дусі обраного персонажа. Це була головна героїня аніме "Під мостом на Аракава". Nino – дівчина, яка вважає, що її рідна планета Венера, і що Земля – це дуже дивне місце. Вона живе в Японському місті під мостом над річкою Аракава зі своїми друзями і любить ловити рибу. Героїня спонтанна і її настрій і думки важко прочитати.

Я дуже сильно увійшла в образ персонажа, тому на фестивалі, через холод, поверх свого костюмного взуття, одягла домашні рожеві капці.

Про лялькове хоббі: перемальовування облич і виготовлення одягу

Я, як і інші дівчатка, в дитинстві любила ляльки. Коли стала підростати, моя любов ставала лише сильнішою, а почувши фразу від мами "Ти скоро виростеш і перестанеш з ними грати", я твердо відповіла "Ніколи". Сказала – зробила.

Був період, коли я дійсно перестала ними цікавитися – вчилася, їздила на фестивалі. Але одного разу, в мережі я натрапила на BJD ляльки. Вони вразили мене! Я хотіла таку ляльку, але не могла собі дозволити. Ціна однієї такої ляльки від сотні доларів. Настав момент, коли мені вдалося зібрати кошти на першу BJD, і щоб було дешевше, я вирішила робити макіяж, волосся, одяг для неї самостійно. Хто ж знав, що купити матеріали виявиться ще дорожче, ніж замовити вищезгадане у виробника.

Щоб не зіпсувати дорогу ляльку, я вирішила, що мені потрібно щось дешевше і простіше, щоб набити руку. У цей момент побачила ляльки Monster High. Спочатку я їх, абсолютно, не зрозуміла, але тепер обожнюю. Хто хоч раз тримав їх у руках, зрозуміє про, що я говорю.

Створила групу у мережі ВК, стала просити людей надсилати своїх ляльок мені, щоб перемальовувати безкоштовно. Коли я зрозуміла, що у мене почало виходити, почала просити символічні гроші за працю. Трохи пізніше, клієнтів стало більше, їм подобалося те, що у мене виходить.

Про процес виготовлення одягу та аксесуарів для ляльок і фестивалів

- І те, і те вимагає багато часу і коштів. До 'Brukivka fest" я два роки  не створювала жодних костюмів, а повністю присвятила себе лялькам. На жаль, в нашій країні заробити на косплеї нереально. Мені пощастило бути на хвилі популярності косплею в Україні, і я дуже рада, що мені вдалося багато чому навчитися. Більшу частину навичок, які я розвинула, зараз застосовую на ляльках.

Якщо повернутися до конкретних цифр, то особисто у мене на костюм йшло близько місяця, щоб зібрати всі елементи і придумати дефіле. Щодо вартості – тут все складніше. Залежно від персонажа і складності образу можна вкластися і в 20 доларів, а можна витратити і сотні. Таких понять як "мінімум" і "максимум" немає. Та й з ляльками завжди по-різному. Іноді можу за кілька тижнів зробити все з нуля, але частіше мені потрібно близько місяця, щоб продумати і виконати задумане від початку до кінця. На дрібні речі у мене йде не більше 2 годин.

Про найяскравіші косплеї і роботу над образом.

Кожен з моїх костюмів вимагав від мене величезних сил на реалізацію. Мені часто доводилося звертатися за допомогою професіоналів. Уже пізніше я більше намагалася робити все самостійно. Найулюбленішим косплеєм залишається та сама Ніно в простому спортивному костюмі, адже з нею пов'язані найдорожчі спогади у житті.

Що стосується дефіле, я завжди намагаюся спочатку ознайомитися з характером персонажа, вжитися в нього. Особливе місце займає пошук музики. Якщо я бачу картинку дефіле перед очима, коли грає конкретна пісня, я відразу розумію це ТА САМА. Концепція дефіле моєї монашки (авт. косплей на «Бруківку») змінювалася кілька разів. Сподіваюся, що мені вдалося зобразити одержимість руки. Коли ти косплеєр – доводиться бути і справжнім майстром і актором.

Про шлях до кам’янецької «Бруківки»

Було б смішно, якби ми не пішли на такий захід в Кам'янці.

Як я вже сказала, не робила косплей ось уже два роки. Косплей просто випав, так як він став не по кишені, було дуже сумно від цього. Саме у конкурсну частину фестивалю мене потягнув Альт (автор – сценічне ім’я чоловіка Анни), він дуже наполягав, щоб я попросила у Bellry будь-який з її костюмів (мої залишилися в Алчевську) і виступила. З великим небажанням я здалася. Адже ще поштою була відправлено сукню і перуку. Альт допоміг з пістолетом. Ну, а решту доробляли самостійно.

Коли ми потрапили на «Бруківку», всі спогади, емоції, хвилювання – все повернулося. І зараз я думаю, що буду продовжувати, хоч іноді робити костюми для себе. Зараз у мене є всі навички та інструменти для цього. Ця атмосфера затишку, підтримки, відчуття, коли ти знаходишся на сцені, це варто хоча б раз в житті випробувати на собі.

Дефіле Анни на "Бруківці"

Про враження від фестивалю «Бруківка»

Шок. Радість. Ностальгія. Я не очікувала, що виграю після такої тривалої перерви! Я щаслива!

Чудова організація. Затишне місце проведення. Звичайно ж, деякі моменти варто врахувати у наступному році (наприклад дзеркала в гримерці дуже важливий момент для косплеєрів), але в цілому я дуже рада, що прийшла. Дуже дякую за можливість! Дуже хочу потрапити на фестиваль і в наступному році.

Автор - Діана Ляшук

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up