Військовслужбовцям, які їхали до Кам`янця три дні, ледь не довелося заночувати на вокзалі

Фото із мережі Фейсбук

Інформація про те, як “красиво і тепло” 72 військовослужбовців зустрів Кам`янець-Подільський з`явилася на сторінці одного із саперів бригади, що прибула 8 жовтня до міста для проведення навчання. У повідомлені йшлося про те, що після трьохденного шляху до Кам`янця чоловікам довелося прийняти рішення заночувати на вокзалі міста, адже “по приезду в город оказалось, что нас никто не ждёт”.

Пост викликав жваве обговорення у мережі Фейсбук.

Як розповів сапер журналістам “20 хвилин”, дорога у Кам`янець-Подільський була досить важкою і тривалою. Спочатку військовослужбовців, а це більше 1 000 чоловік направили у Дніпро, де провели загальні збори. Звідти вони 12 годин їхали до смт. Черкаське, а тоді - у Новомосковськ. Через день саперів відібрали та направили у Хмельницький, де їм довелося зачекати на вокзалі ще близько 12 годин, на це військовослужбовці ніяких скарг не мають. До Кам`янця-Подільського вони прибули о 12:15 ночі.

“Перед нами виникло питання, куди відправитися, адже машини по нас не приїхали, - розповідає сапер Олег Дембіцький. - Хоча в обід керівництво узгоджувало питання нашого приїзду. Старший офіцер зателефонував у військову частину, де йому сказали, що нічим не можуть нам допомогти, адже у них немає людей, щоб нас забрати. Запропонували добиратися пішки. Але після довгої дороги люди були надто втомлені, до того ж у кожного з нас було по три-чотири сумки із військовим спорядженням та їжею. Нас зібрали командири груп і сказали, що, напевно, доведеться ночувати на вокзалі, бо люди зараз нікуди не підуть.”

Ситуація змінилася близько третьої ранку, розповідає військовослужбовець:

“Все це вирішувалося до третьої години, поки не прибув необладнаний КамАЗ, нам запропонували погрузити у нього свої речі. Люди відмовилися це робити, адже сумки не були підписані, а кожен із військовослужбовців відповідальний за власну високовартісну форму, і якби її хтось втратив, то йому довелося б заплатити з власної кишені велику суму. Ми сказали, що краще перебудемо до ранку на вокзалі і вирішили там заночувати. Ми полягали спати. Проте у четвертій годині питання врешті було вирішене. Керівництво забрало нас у казарми, зараз до нас ставляться добре.”