Юлія Марущак: «Я відпочиваю, коли роблю прикраси. Я працюю, коли роблю прикраси»

  • Квіти, увіковічнені в епоксидній смолі, прикрашають витончені жіночі шиї чи тендітні дівочі пальчики.
  • За майже 6 років цього заняття Юлія Марущак зробила вже понад 1000 прикрас, які носять в університеті Огієнка, у міській раді та навіть у США.
  • Навчалася кам’янчанка цій майстерності сама - методом спроб і провалів. Бо, як каже Юлія: «…поки сам не спробуєш, то не знатимеш що і до чого».
  • Журналісти «20 хвилин» поспілкувались із талановитою майстринею Юлією Марущак, розпитали про ремесло, створене додавати жіночності та вишуканості панянкам.
Юлія Марущак: «Я відпочиваю, коли роблю прикраси. Я працюю, коли роблю прикраси»

Надихати та ділитися творчістю може кожен митець. Різняться лише способи відображення ідеї та суть того, що він хоче передати: теплий пейзаж чи холодні портрети на стінах у пустих вітальнях,  шалений ритм ударних у поєднанні із драматичною мелодією плаксивої скрипки у навушниках. Або це можуть бути застилі у часі делікатні бутони троянд чи крихкі гілочки аурінії, що додаватимуть ніжності образу на витонченій жіночій шиї чи тендітних дівочих пальчиках. Майстриня Юлія Марущак обрала для себе останній варіант.

 Творча майстерня «Хата на узвозі», де працює Юлія, розташувалася у тихому й затишному куточку Старого Кам’янця, поблизу Польської брами. Тут не надто часто побачиш спалахи фотоапартів, натовпи туристів чи повернені до обличчя влогерів смартфони. У світлій хатині кипить робота.

Довкола речі, що надихають: паперові ананаси, мініатюрний, ніби для ельфів чи фей, чайний (чи кавовий) сервіз.

Акрилові фарби скоро стануть тлом для якоїсь із прикрас. Але поки вони анархічно розкладені на робочому столі.

Під вікном - вінтажні швейні машинки, поруч - кошик, в якому складені цікаві кольорові мішечки.

Ми саме встигли на майстер-клас, який проводить Юлія. Восьмеро панянок вирішили перейняти досвід майстрині і спробувати створити прикраси за власним дизайном, але із допомогою досвідченої мисткині.

Про те, як усе починалося.

Займаюся ну вже, напевне, більше 5 років. Може, вже й до 6-ти доходить.

Я за освітою – художник. Завжди робила якісь такі штуки. І починалося все, мабуть, з відкриток на замовлення. Я робила їх зі справжніми гербаріями, зі всілякими квіточками. І паралельно я навчалася на художника. І у нас була така техніка – зі склом ми працювали, вітражна техніка. І я, коли почала шукати якісь матеріали, щоб це була не просто фарба, а якісь об’ємні штуки, тоді я знайшла такий «склоефект». Ним я почала заливати квіти, подумала, що це буде гарна ідея. І в принципі це все було класно, але було, ну щось не те, на пластик він був схожий. Я тоді почала шукати щось схоже на скло, але прозоріше і легше. Тоді й знайшла епоксидку. Довго дуже думала: пробувати – не пробувати, бо там два компоненти, і все так складно по пропорціях. Але спробувала – мені сподобалося. Якось воно перейшло на прикраси. І так досі залишається улюбленою справою.

Про першу прикрасу.

Я залила листочок, і він в мене став потім коричневий. Я думала: «Що ж таке!?». А, як виявилось, це його потрібно було засушити. От з гербарієм я працювала, але захотілось мені сам листочок від вазона – кольоровий. Методом проб і помилок. Тоді в Інтернеті не було от таких майстер-класів зрозумілих. Тому приходилося самій навчатись. На своїх помилках найкраще вчитися.

Про процес.

Збираю квіти, сушу їх (десь місяць їм потрібно, щоб висушитись, обов’язково  потрібно брати сухі квіти, бо вологі втрачають колір, гниють, як був мій перший досвід). Далі, коли квітка суха, ми обираємо фурнітуру, малюємо на ній фон. Потім туди вставляємо квіточку. Це все підсушуємо трішечки або даємо постояти там годинку – дві, щоб це все висохло. Або можна феном трішки сушити, щоб це було швидше. І дальше починаємо замішувати смолу. Її ми також підігріваємо трошки, щоб бульбашки швидше вийшли. Ну і заливаємо прикраси. Іноді достатньо одного разу, іноді потрібно кілька разів заливати прикрасу. І вже, коли через 24 години після останнього заливу, прикраса готова, чіпляємо фурнітуру.

Не залежно від того, чи я роблю набір, чи одна прикраса, чи це 12 прикрас  - йде однаково 3 дні, приблизно. Смола застигає дуже довго (це 24 години). Інколи її потрібно наносити 2-3 рази. Якщо я зроблю 1 прикрасу, я її буду робити впродовж 3х днів, то одночасно можна зробити ще кілька і не втрачати час. Така собі – міні-партія.

Про кількість зроблених прикрас.

Ну я не рахувала, але в мене, коли я фотографую і виставляю в Інтернет, то  є вже там 700-якась фотографія. Але я туди не фотографую замовлення. І от останнім часом взагалі не фотографую. Тисяча є.

ТОП-3 найпопулярніших квітів, з якими Юлія робить прикраси:

  1. Цвіт персика
  2. Незабудки
  3. Аурінія.

Найнезвичніша квітка - це...

...із кактуса робила, із шишками робила. Ну, якщо квітку брати, то це, мабуть, обскубаний бутон троянди. Це навіть шипшина якась була. Там тоді такий їжачок вийшов. Я їх в прикраси додала і дала червоний фон. То вийшло доволі екстравагантно.

Упринципі, з ними не важко працювати, але деколи вони можуть змінювати колір. От є собі квітка, гарна, рожева, я її заливаю, а вона може стати або зеленою, або жовтою. От це треба нові квіти перевіряти. Вони можуть змінити колір від того, що не повністю висохли. Але й сухі іноді можуть змінювати… Важче працювати з маленькими квітами, бо вони майже завжди ламаються, у них все тоненьке, щось може відпасти, коли не треба. І не завжди пінцет допомагає.

Звідки квіти?

У мене є знайома, яка тримає сад. То вона мені приносить кожної весни кілька книг з цими маленькими персиками, вишнями, яблунями. Вона каже: «Я релаксую, коли їх збираю». У полі, до сусідів заходжу. Це можуть бути якісь приватні клумби. Але в більшості я вирощую їх сама: чи в бабусі на дачі, чи в себе на балконі. Висіваю навіть деколи в клуби біля дому. Можу засіяти. А потім дивлюсь – о, зійшло. Дещо у вазон можу запхати, а воно проросте. Як тільки починають цвісти дерева, я беру із собою книжку-дві, і от це все збираю. Дуже багато польових квітів. А зараз я переважно сушу об’ємні. До речі, знайшла рожеві незабудки, засушила, а вони стали такі світло-фіолетові.

Хочеться засушити великі квітки. Але, на жаль, маленькі мають більшу популярність.  Бачила один вазон із синіми квітами. Я пройшла повз нього, а коли повернулась – його вже не було. І я не знаю, як він називається. Я хочу всі квіти!

Про альтернативи квітам і кулонам.

Хоч камінчки, хоч запчастини. Зараз дуже популярний стім-панк. Ну і гриби, шишки. Ягоди пробувала. Я брала малину. Вона, зрозуміло що, втрачає колір –є червоною, а робиться коричневою. Але знайшлись поціновувачі і на таку. Тому я цього року зірвала її ще зеленою. Потім пофарбую - подивлюся, що вийде.

Якраз у мене зараз є таке натхнення – я роблю мініатюрки. Знайомий приніс мені маленьких грибочків (бо я ж збираю все, що сушиться). Вони засушилися і взагалі стали такими манюнькіми. І я от роблю такі мініатюрки: мох, різні грибочки, навіть з мухою експериментую, зараз вона ще сушиться (сміється). І також я роблю тарілки з аплікацією. Їх в Інтернеті немає, але вони в процесі.


Про власниць прикрас.

Я знаю, що викладачі університету Огієнка – точно носять. Бо вже замовлення є. Тобто, вони не просто вибирають, а замовляють щось конкретне. З міської ради є дівчина (я не знаю, яку вона там посаду займає), має кілька прикрас. На подарунки часто беруть – там я не можу прослідкувати. Недавно було замовлення з-за кордону – жінка своїй подрузі в Америку замовляла набори: і до такого плаття, і до сякого плаття. Та найчастіше купують кулони.

Творча майстерня на декілька хвилин перетворюється на хімічну лабораторію. Юлія роздає учасницям майстер-класу рукавички, потім  детально розповідає, ілюструючи на власному прикладі, як працювати з епоксидною смолою: від змішування - до заливання у прикрасу.

Про майстерню.

У майстерні обов’язково повинно бути… вікно! Щоб світло було. Ну і, звичайно, щоб провітрювалося. Прикраси сушу в домашній духовці – накриваю фольгою стакан, і потім духовку вимиваю. Потрібно, звісно, придбати таку маленьку духовочку, в якій можна підігрівати.

Про натхнення.

Мене надихає все і завжди. Я працюю в тиші. Колись, коли я малювала, мені потрібна була музика. А зараз, щоб щось зробити, мені достатньо витягнути книжку з квітами або  коробочку з фурнітурою – і я вже все, мені бігом щось робити. Я відпочиваю, коли роблю прикраси. Я працюю, коли роблю прикраси.

ДОВІДКА:

Марущак Юлія Юріївна

Дата народження: 28 січня 1991 року.

Навчалася у ЗОШ №7, потім закінчила Кам’янець – Подільський коледж культури і мистецтв, а згодом -  Кам’янець – Подільський національний університет ім. Огієнка.

За освітою – художниця.

Заміжня, має 2 діток.

Коментарі

Приміщення дитячої поліклініки у Кам’янці планують перевезти на вулицю Огієнка,20.

У Кам’янці змінюватимуть рух транспорту у зв’язку з початком ремонтних робіт по вулиці Північній.

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up