Вир ніжності та експресія на межі божевілля: у Кам’янці слухали «Дві сповіді» (ФОТО)

Молоді й талановиті київські артисти сьогодні, 4 липня, у рамках фестивалю «Опера в мініатюрі» презентували кам’янчанам та гостям міста свій новий проект, що має назву «Дві сповіді». Концерт включає цикл Роберта Шумана та цикл Марка Мінкова. Кожен із композиторів музикою характеризує двох різних жінок із різних епох, котрі різняться темпераментом, характером. Але їх поєднує те, що чоловіки іноді можуть відчувати тонкощі жіночої душі. Принаймні, те, як музикою жіночність описали Р. Шуман та М. Мінков.

Традиційно подію розпочали із символічної хвилини мовчання в пам'ять загиблим в АТО українським Героям.

Концерт підготували Ірина Разін-Кравченко (меццо-сопрано),  Вікторія Кочубей (фортепіано) та Олексій Бірук (гітара).

У першому циклі (Шумана) оперна співачка виконувала композиції німецькою мовою. Хоч й існує стереотип, що мова ця жорстка та важка, під час солов’їного співу виконавиці вона набувала іншого забарвлення: чуттєвості, проникливості, стражденності. Композиції першого циклу – то опис жінки, котра розчиняється у чоловікові, живе лише ним і для нього.

Другий цикл – то експресія, пристрасть, з якою асоціюють іспанок або циганок. Пісні виконувалися російською мовою, бо композиції на слова Гарсії Лорки перекладені були Мариною Цвєтаєвою, а українського прекладу наразі немає. Ритму та запалу додавали кастаньєтки в руках пані Ірини. У цьому циклі жінка змальовується як бурхливий океан - темпераментна, непередбачувана.

Ірина Разін-Кравченко передавала емоції поглядом, мімікою, жестами та, звісно ж, співом.

Олексій Бірук, зокрема, у перервах між циклами виконав на акустичній гітарі дві композиції: «Сумна балада» та «В очікуванні новин».

Музикант переживав кожен свій виточений рух пальцями між гітарних струн. Цим заслужив овації та вигуки: «Браво!». А потім приєднався до пані Ірини та пані Вікторії у другому циклі.

Вікторія Кочубей, сидячи за фортепіано, передавала настрій та суть композиції, чергуючи доторки пальців по чорно-білих клавішах.

Якщо відкриття фестивалю «Опера в мініатюрі» було грандіозним, то концерт «Дві сповіді» був напрочуд затишним, особистісним, майже інтимним. А від цього - не меш прекрасним.