Деколи тіло наповнюється відчуттям невиправданої туги. Ніби сонце світить, Земля обертається навколо своєї орбіти, життя складається якнайкраще. А хочеться просто зупинитися посеред вулиці та розридатися. Та підступна думка про те, що на тебе всі зглядатимуться, як на восьме чудо світу, зупиняє перед необдуманим викидом жалісливих емоцій. Тоді ти купляєш щось смачненьке та всідаєшся за перегляд драми. Бувало таке? Тоді читайте далі і дізнаєтеся чому люди полюбляють солодкувато-терпкий присмак подібних стрічок.
Проекції життя та жаль
Спостерігаючи за екранним героєм, ми мимовільно ототожнюємо себе з тією бідною сиріткою, яка продає сірники на вулиці в мороз чи нещасним, загубленим у хащах лісу, юнаком. В цей час наші мізки натужно працюють. Спеціально віднаходять моменти з вашого життя, беруть їх за вуха і накладають на сюжет фільму. І о, еврика! Виявляється, що доля цього персонажу майже ідентича вашій! У таких стрічках ми часто бачимо те, що на що хочемо розплющувати очі. Деколи доходить до абсурду. Коли помічаємо дрібні деталі, а в момент показу вагомих речей одягаємо уявні шори. В такий спосіб аудиторія не стільки аналізує екранну картинку, скільки сканує болючі моменти свого життя. Таким чином відбувається осмислення вдач та прорахунків. Кінотеатр під час сльозливого сеансу наповнений індивідами, які переживають траур за вчорашнім днем. Драма – вагома причина висловити жаль, бо «я дивився фільм, а не просто так мені захотілося засумувати». Головне не перебирати з такими стрічками. Можна застрягнути в песимістичному минулому і так не насолодитися відчуттям кульбабових парашутиків на своїй щоці чи лоскоту весняного вітру.
Натхнення та ілюзії
Коли драматичній героїні (та десятку її дітей, які залишилася на вулиці) вдається вийти з скрутного становища, у глядача, з’являється відчуття небачених можливостей. Бо він/вона мають житло і щоденну вечерю, отже є несказанно великі шанси отримати бажане щастя. В драмах зазвичай за сюжетом з’являється чарівний принци, який з царського плеча до ніг бідолахи кидає весь світ + скарбницю. От, дивлячись на екранного принца, аудиторія починає уявляти свого рятівника. Це дозволяє людям перекладати важливі справи на плечі неіснуючого героя. Таким чином, драма наповнює життєвими силами і в той час позбавляє реального бажання самому змінювати своє життя.
Базові потреби
У будь-якій драмі зосереджені базові потреби людини. Зазвичай, такі стрічки закінчуються довгим-щасливим життям. Тобто є фізична та психологічна безпека. Герої перемагають на співочих конкурсах, розкривають свої таланти, які відразу отримують схвалення. Тут йдеться про погашення потреби самореалізації. Персонажі говорять про свої почуття та знаходять кохання всього життя. Задовольняється специфічна, але дуже популяризована потреба сучасної людини у любові. І не важливо чи це почуття висловить представник протилежної статі чи теплими словами поділяться батьки. Всі хочуть любити та бути коханими, чи не так? Драма задовольняючи ці потреби, береться до міфологізування іх змісту та значення (особливо щодо останнього пункту). Такі тенденції вилізають боком. Суспільство починає жити у неіснуючому паралельному світі, та не бажає повертатися до реальності. Парадокс, драми дають, те що потребує аудиторія в реальності, а глядачі, отримуючи ці подачки, тікають у ілюзорні виміри.
Підсумки
Драматичні стрічки дозволяють осмислити своє життя та висловити прихований жаль, набратися енергії та ілюзій задля задоволення базових потреб кожної людини. Ними не варто перебирати, як й іншими кінофільмами. Можна потонути у морі власного суму, з мріями про зміни і принців так й не дочекавшись хепі-енду. Тож, знову повторюся, дивіться вдумливо та влаштовуйте собі мозковий штурм після кожної стрічки. Питайте про емоції, враження, думки. Можете навіть записувати. Нотатки дозволяють закарбувати атмосферу та свій настрій.
Чекаю коментарів та ідей. Шукайте серію 5 з роздумами про детективи.
